Недооцінена стратегія Enbridge у бумі природного газу — контрінвестиція у стилі Ворена Баффета

Коли ціни на енергоносії зростають, інвестори зазвичай прагнуть вкладатися у очевидні активи — великі нафтові компанії, такі як ExxonMobil і Chevron, або у виробників на початкових етапах, що безпосередньо виграють від зростання цін на сировину. Але справжня можливість часто прихована там, де більшість учасників ринку не дивляться. Саме тут на передній план виходить Enbridge (ENB): платник дивідендів у розмірі 5.9%, акції якого цього року здебільшого стоять на місці, навіть коли ціни на природний газ досягли нових максимумів. Для тих, хто знайомий з інвестиційним підходом Ворена Баффета — пошук недооцінених активів, що стабільно генерують готівку і при цьому ігноруються масами — це саме той тип контрінвестиційної стратегії, яка з часом приносить значні прибутки.

Чому попит на природний газ незабаром прискориться

Поточне зростання цін на природний газ частково зумовлене суворою зимовою бурею, що вдарила по США, але важливіше сама тенденція, яка стоїть за цим — вона набагато важливіша за будь-який окремий погодний фактор. За даними Адміністрації енергетичної інформації (EIA), після відносно стабільних цін протягом 2026 року, прогнозується, що ціна на природний газ зросте приблизно на 33% у 2027 році через значне прискорення попиту.

Що ж спричиняє цей сплеск? Відповідь криється у секторі, який часто ігнорується: дата-центри. Швидке розширення інфраструктури штучного інтелекту та хмарних обчислень фундаментально змінює попит на електроенергію по всій Північній Америці. EIA прогнозує, що до середини 2040-х років обчислювальна потужність, яку споживають підприємства, може перевищити їх сумарне споживання всього іншого — виробництва, транспорту, опалення та всіх інших промислових галузей. Це вражаючий зсув, який відбуватиметься протягом наступних двох десятиліть.

Великі технологічні компанії, такі як Microsoft, Alphabet, Amazon, Meta та AT&T, вже змагаються за забезпечення енергією своїх дата-центрів — чи то через прямі закупівлі, чи через будівництво відновлюваних джерел енергії. Цей структурний зсув у попиті на енергію створює потужний додатковий імпульс для будь-якої компанії, яка знаходиться на перехресті енергетичної інфраструктури Північної Америки.

Стратегічна позиція Enbridge у потоках енергії

Ось де Enbridge входить у гру. Канадський оператор трубопроводів не є прямим бенефіціаром від зростання цін на сировину, але він виконує роль головного збирача плат за рух енергії через континент. Завдяки своїй розгалуженій мережі трубопроводів, Enbridge транспортує 20% усієї природної газу, спожитого в США, і керує 30% виробництва сирої нафти у Північній Америці. Кожен барель і кубічний фут, що проходить через його труби, приносить доход незалежно від цін.

Ця модель «тарифної плати» захищає Enbridge від волатильності цін на сировину і водночас дозволяє отримувати прибутки від зростання обсягів. А оскільки дата-центри та обчислювальні системи, керовані штучним інтелектом, створюють додатковий попит на електроенергію — що все більше залежить від природного газу для базової генерації — основна інфраструктура компанії стає дедалі ціннішою.

Керівництво також стратегічно хеджує енергетичний мікс Enbridge. Наразі компанія експлуатує або будує понад сім гігаватів відновлюваних енергетичних проектів по всьому світу, з значною часткою у США, що постачають енергію технологічним і комунікаційним компаніям. Хоча у 2026 році відновлювані джерела втратили політичну популярність, енергетичні компанії дивляться у десятиліття вперед, а не на виборчі цикли. Цей портфель відновлюваних джерел дозволяє Enbridge процвітати незалежно від майбутніх політичних змін.

Розширення Mainline і реальність ринку нафти

Крім природного газу, Enbridge активно розширює свою систему Mainline, яка транспортує нафту з канадських нафтових пісків до американських нафтопереробних заводів. Перша фаза додасть 150 000 барелів на добу з 2027 року, а друга фаза додасть ще 250 000 барелів до 2030 року. Це значно підвищує перспективи зростання та потенціал прибутків компанії у середньостроковій перспективі.

Деякі інвестори побоювалися, що венесуельська нафта може витіснити канадські поставки і загрожувати обсягам Mainline. Хоча Венесуела виробляє схожу важку нафту, цей ризик суттєво перебільшений. Нафтову інфраструктуру Венесуели руйнує десятиліття занепаду, і вона залишається у важкому стані. Відновлення займе роки — якщо взагалі станеться — перш ніж венесуельська продукція зможе конкурувати з усталеними канадськими ланцюгами постачання.

Що не менш важливо, стосунки між канадськими виробниками і американськими переробниками сягають ще 1950-х років і глибше, ніж просто товарні ринки. Переробники навряд чи легко відмовляться від десятиліть партнерства заради невизначеної венесуельської нафти, незалежно від короткострокових політичних подій. Ця структурна перевага зміцнює «міст» Enbridge у транспортуванні канадської нафти через Північну Америку.

Історія дивідендів і валютні додаткові переваги

Нещодавно Enbridge оголосила про 31-й поспіль ріст дивідендів — це свідчить про здатність компанії генерувати готівку і дисципліну керівництва. Особливо привабливою є різниця між зростанням дивідендів і динамікою ціни акцій: акції відставали від зростання дивідендів, але ця різниця почала зменшуватися останніми тижнями, коли інвестори почали звертати увагу.

Ця різниця — класична ситуація для інвестування у вартість. Коли ціни на акції відстають від зростання дивідендів, але імпульс починає зростати, це сигнал про переломний момент — ринок усвідомлює те, що терплячі інвестори вже давно знайшли.

Ще один аспект, що додає привабливості: Enbridge виплачує дивіденди у канадських доларах. Оскільки долар США послаблюється, а ставки ймовірно знизяться протягом 2026 року через зміну політики Федеральної резервної системи, ця валюта стає прихованою перевагою. Виплати дивідендів у канадських доларах конвертуються у більше доларів США, коли зелений банк послаблюється, що фактично підвищує доходність для американських інвесторів без необхідності Enbridge щось змінювати у своїй операційній діяльності.

Контрінвестиційна теорія цінності

Загалом, Enbridge втілює кілька характеристик, що відповідають довгостроковим інвестиційним принципам: домінуюча позиція на ринку важливої інфраструктури, видимі каталізатори зростання (попит на енергію для дата-центрів, розширення трубопроводів), зростаючий дивіденд і ціна, яка наразі не відображає ці ці переваги. Недооцінка акцій у порівнянні з їхніми фундаментальними показниками створює саме ту можливість, яку довгострокові контрінвестори історично використовували з найбільшим прибутком.

Комбінація короткострокових імпульсів (зростання попиту на газ, розвиток технологічного сектору), середньострокових каталізаторів (фази розширення Mainline) і довгострокових секулярних трендів (потреби енергетичної інфраструктури) свідчить про те, що Enbridge має значний потенціал для зростання з поточних рівнів. Для інвесторів, що шукають надійний дохід у поєднанні з потенціалом капітального зростання, цей недооцінений платник дивідендів у 5.9% заслуговує серйозної уваги.